1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).
2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).
3. Якщо в тебе з'явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.
4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "здрастуй", теж можна виховувати і піднімати собі настрій.
5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам'ятайте: думати про себе – ваш головний обов'язок.
- На помилках вчаться. Помилки навіть потрібні для навчального процесу. Діти не мають боятися припуститися помилки.
- Давайте дітям можливість максимально виявити ініціативу. Вчіть учнів самостійно думати і працювати.
- Творче ставлення до роботи й навчання - запорука ефективного уроку.
- Не у всіх дітей вистарчає терпіння та наполегливості поступово переходити від простого до складного.
- Якщо ваш голос виказує ваше роздратування, розчарування та зневіру, діти запам'ятають саме ці емоції, а не мудрість, яку ви намагалися до них донести.
- Кожен учень по-своєму сприймає матеріал. Зважте на це.
- Найкращий той діалог, у процесі якого діти відгукуються не на слова, а на думки.
- Добрій пам'яті передує пильна увага.
- Чогось навчитись можна лише практикою.
- Повторювати вивчений матеріал потрібно з інтервалами. Так економічніше та ефективніше.
- Створюйте проблемні ситуації на уроках. Там, де немає вибору, нема мислення.
- Якщо дитина дивується - вона починає мислити. Нові ідеї - продукт творчої уяви.
- Зацікавленість - найсильніша мотивація для навчання.
- Учіть дітей робити записи.
- Є два основні мотиви, які формують поведінку людини: можливість отримати винагороду й уникнути покарання. Застосуйте ці мотиви на уроках.
- Якщо вчитель стоїть, він більше привертає до себе увагу дітей.
- Плануйте дискусіїі, диспути на уроці. Це посилює увагу дітей.
- Учитель не має говорити без упину. Діти не встигатимуть за його думками.
- Про те, наскільки цікавим є зміст уроку, робіть висновок не зі свого погляду, а з погляду учнів. Особливо ретельно готуйте початок уроку. Часто саме від нього залежить успіх усього заняття.
Перехід учнів з початкової школи до середньої викликає зростання стресового навантаження як на самих учнів, так і на їхніх батьків. Це пов'язано з появою нового класного керівника, нових вчителів, предметів, кабінетною системою навчання та ще й співпадає з віковими змінами — вступом дитини у підлітковий вік. Для учня і для учнівського колективу перехід у п'ятий клас може стати початком нового життя, нових успіхів, розкриттям нових граней характеру, власних здібностей, прихованих ресурсів.
У 5 класі змінюються умови навчання: з'являється класний керівник та вчителі з різних предметів. Цей період є досить сприятливим для адаптації школяра до нових умов навчання. Діти чекають змін на краще, бажають стати дорослішими, налагодити взаємини з учителями, робити так, щоб дорослі пишалися ними, були задоволені, «не засмучувались».
Основне новоутворення цього періоду — відкриття нового рівня самоусвідомлення, «Я-концепції»: бажання зрозуміти себе, свої здібності й особливості, свою схожість та відмінність від інших, свою унікальність і неповторність, формується система самооцінок. Це — найважливішій період для розвитку повноцінного спілкування.
У роботі шкільного психолога в період адаптації п'ятикласників основними завданнями стають:
· розвиток шкільної мотивації, формування інтересів;
· розвиток навичок спілкування з однолітками та дорослими;
· розвиток впевненості в собі, формування ставлення до успіхів та невдач;
· формування уявлення про себе як про людину з великими можливостями.
Для успішної адаптації учнів 5-х класів робота психолога обов'язково будується таким чином:
з учителями: звертати увагу на вікові та індивідуальні особливості кожної дитини;
з батьками: допомога, підтримка та похвала;
з учнями: знайомство із собою, самопізнання, впевненість у своїх здібностях.
Представлені види роботи з практичного досвіду з подолання проблем п'ятикласників до нових умов навчання, випробувані мною у практичній роботі, мають дієвий позитивний результат, дають змогу оцінити результативність зусиль кожної дитини, педагогічного колективу, психолога, адміністрації та батьків у вирішенні питань адаптації.