Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Виховна діяльність
- Психологічна служба
- Практичний психолог
- Поради психолога
Готовність і адаптація дитини до школи
Перший крок у житті дитини робить за допомогою своїх близьких – мами, тата, бабусі, дідуся, які завжди поряд, допоможуть, підтримають.
А перші кроки у школі допомагає зробити ще одна людина – перша вчителька. І саме від неї залежить, якими будуть ці кроки: легкими і впевненими чи важкими і з перешкодами.
Допомогти подолати перешкоди, які виникнуть на цьому шляху, має школа, яка повинна пристосовуватись до життя дитини, разом із нею долати труднощі, тобто рухатись вперед. Інакше не буде розвитку ні дитини, ні школи.
Успіх 6-7річної дитини в школі буде багато в чому визначатись її готовністю до школи.
Перш за все важливо, щоб дитина йшла до школи фізично розвинутою і здоровою. В цьому віці відбувається процес активного дозрівання організму. В дитини збільшується вага і ріст, змінюються пропорції тіла. В 6 років у дитини вже відносно добре сформована рухова активність, дитина легко володіє різними складними рухами (перелазити, стрибати з розбігу, ходити різним кроками, кататись на ковзанах, лижах, плавати і т. д. ). Разом з тим, зміцнення нервової системи, збереження їх зору, голосу, формування правильної осанки – потребують подальшого розвитку. Однією з важливих фізичних рис є витривалість, адже саме вона тісно пов’язана з працездатністю, яка є так важливою в засвоєнні навчальних програм.
Приймаючи шестирічок до школи, класоводам потрібно враховувати, що ми маємо справу з розвиваючим дитячим організмом, дозрівання якого ще не завершилось, функціональні особливості якого ще не склались і робота якого ще необмежена. Отже при організації педагогічного процесу, при удосконаленні виховної роботи необхідно передбачити не тільки те, що дитина даного віку може досягнути при інтенсивному навчанні, але яких фізичних і нервово-психічних затрат це буде йому вартувати.
Важливо, щоб дитина, ідучи до школи, була до неї фізично готова. Однак досить важливою є психологічна готовність, яка визначається тією системою вимог, які школа висуває для дитини. Пов’язані вони, як показують дослідження видатних психологів (Л. И. Божович., А. Н. Леонтьев., Д. Б. Эльконин та ін.), із зміною соціальної позиції дитини в суспільстві, а також із специфікою навчальної діяльності у молодшому-шкільному віці. Конкретно зміст психологічної готовності не є постійним, а змінюється і збагачується.
Що ж включає в себе психологічну готовність до школи? Складовими компонентами психологічної готовності є: (Додаток 1)
Формування інтелектуально-пізнавальної компетентності учня в умовах загальноосвітнього навчального закладу
Добре організована інноваційна діяльність завжди має характер наукового пошуку. Другий рік поспіль на базі Комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 Луцької міської ради Волинської області» проходить дослідно-експериментальна робота за темою: «Формування інтелектуально-пізнавальної компетентності учня в умовах загальноосвітнього навчального закладу». Пріоритетними завданнями педагогічного колективу школи є: вивчення освітніх інновацій, визнаних ефективними вітчизняною та світовою педагогічною наукою, створення освітнього середовища для формування інтелектуально-пізнавальної компетентності учнів, моніторинг ефективності впровадження інновацій.Робота колективу над вирішенням завдань ІІ етапу дослідно-експериментальної діяльності створює умови для впровадження та реалізації освітніх нововведень у практику шкільного навчання та виховання, сприяє пошуку доцільних механізмів управління цими процесами. В школі створені всі можливості для формування сучасного освітнього середовища, творчого пошуку як усього колективу, так і кожного педагога зокрема, забезпечення компетентнісного розвитку учнів. Процес упровадження інновацій розподілений на основні етапи, врахована теоретична та практична підготовка вчителів, на підставі всебічного аналізу своєчасно коригується зміст, темп та етапи, окреслюються нові перспективи роботи.Можна виділити такі основні складові другого етапу дослідно-експериментальної роботи:здійснення проектування нововведення творчою групою, аналіз стану функціонування навчального закладу на основі проведеної діагностики, визначення майбутніх перспектив, окреслення стратегії досягнення мети, впровадження нововведень одночасно у виховній системі, змісті, навчальних технологіях, управлінських підходах, завдання та основні заходи щодо реалізації нової ідеї, залучені ресурси, критерії змін та методика виявлення ефективності інноваційного процесу. – супровід процесу впровадження нововведення, освоєння (апробація) нової педагогічної ідеї, урахування «людського фактора» (мотивація, стреси, функціональна невизначеність, вчасна поінформованість, неконтрольованість ситуацій тощо) в інноваційному процесі та створенні комфортних умов для роботи всіх суб’єктів інноваційної діяльності. – ефективність нововведень значною мірою залежить від готовності учасників до інноваційної діяльності, тому особливого значення набуває процес навчання педагогів-дослідників, під час якого освоюються механізми пошуково-дослідницької роботи та інноваційних технологій. У розрізі поставлених завдань творча група з експериментальної роботи школи працює над моделюванням інтелектуально-пізнавальної компетентності. Визначаючи сутність інтелектуально-пізнавальної компетентності, ми відзначаємо, що вона багатофункціональна, надпредметна, передбачає значний інтелектуальний розвиток, спирається на різні пізнавальні процеси. Багатий запас знань – це перший критерій, хоча він і не при всіх умовах являється показником розумового розвитку. Інший більш надійний показник – ступінь системності знань. Ще більш надійний показник – оволодіння раціональними прийомам розумової діяльності, формування інтелектуальних умінь. Цей показник і є тією основою, яка дає змогу людині самонавчатись далі, вирішувати багато питань в практичній діяльності. Інтелектуально-пізнавальна компетентність спрямована на засвоєння способів фізичного, духовного й інтелектуального саморозвитку, емоційної саморегуляції та самопідтримки. Реальним об’єктом у сфері даної компетентності виступає сам учень. Він опановує способи діяльності у власних інтересах і можливостях, що виражається в його безперервному самопізнанні, розвитку необхідних сучасній людині особистісних якостей, формуванні психологічної грамотності, культури мислення та поведінки. До даної компетентності відносяться турбота про власне здоров’я, внутрішня екологічна культура. Для ефективного формування інтелектуально-пізнавальної компетентності потрібна інноваційна педагогічна діяльність. Її обов’язковий компонент – творчість. Специфіка педагогічної творчості полягає в тому, що її об’єктом і результатом є творення особистості, а не образу, як у мистецтві, чи механізму конструкції — як у техніці. Педагогічний процес розглядають як спільну творчість (співтворчість) педагога й вихованця в ситуації педагогічної взаємодії, у процесі якої відбувається педагогічне перетворення людини. (за О.М.Євстратьєвою).В сучасній освіті проголошено принцип варіативності, який дає можливість педагогічним колективам навчальних закладів вибирати, будувати педагогічний та методичний процеси за будь-якою моделлю, включаючи авторські програми.Велика увага педколективу приділяється інноваційним формам роботи. Інновації стосуються різних аспектів: формування нового змісту освіти; розробка, реалізація та впровадження нових педагогічних технологій, методик; створення нового освітнього середовища, яке сприятиме розвитку інтелектуально-пізнавальної компетентності учнів.Місія школи полягає не тільки в продукуванні інновацій, а й відстеженні результативності, оцінці процесу розвитку. На початку навчального року (2012 — 2013 р.р.) психологом школи було проведене опитування школярів, батьків, учителів щодо оцінювання якості роботи школи. Респондентами стали випускники одинадцятих класів («Анкета випускника»), учні 9,10 класів (анкета «Моя школа»), батьки учнів 9,11 класів (анкети «Школа, в якій навчається моя дитина», «Завдання школи»), учителі (анкети «Школа, у якій я навчаю», «Завдання школи»). Результати дослідження показали, що вчителі задоволені школою, у якій навчають на 96%; батьки задоволені школою, у яких вчаться їх діти на 76%; учні – школою, у якій навчаються – на 82%. Тобто спостерігається деяка розбіжність думок серед респондентів щодо якості та форми надання освітніх послуг школою. Співставивши результати анкетування «Завдання школи», ми окреслили основні напрямки роботи школи:підготувати учнів до дорослого життя;сприяти розвитку особистості;розвивати в учнів самостійність, підприємливість та почуття відповідальності;підготувати учнів до складання іспитів у вищі навчальні заклади;формувати особистість, здатну критично мислитинавчити вмінню вчитися.Сьогодні змінюється роль вчителя, який не тільки розповсюджує інформацію та навчає, а й надає підтримку учням по мірі того, як у них формуються погляди під час засвоєння різноманітної інформації, виступає організатором діяльності учнів, системним інтегратором. Протягом останніх років у школі працює семінар з питань дослідно-експериментальної роботи, проводяться педради, які готуються творчими групами з використанням мультимедійних технологій, що дозволяє представити аналітичні, моніторингові матеріали, опанувати механізми пошуково-дослідницької роботи та інноваційних технологій . Хотілося б вірити, що наші інновації стануть підґрунтям для все нових і нових педагогічних ідей, сприятимуть розвитку компетентної особистості учня та його самореалізації у сучасному суспільстві.
Поради батькам
· Розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки. Не обмежуватись тільки навчання дітей читанню.
· Сприяти розвитку тонко координованих рухів руки і пальців, а не тільки вчити писати.
· Розвивати здібності дитини слухати, розуміти зміст прочитаного, уміння переказувати. Важливий не обсяг знань дитини, а якість її мислення!
· Спілкуйтесь з дитиною. Важливо не уникати відповідей і не давати готових, а дати можливість зрозуміти, чому саме так.
· Не згадуйте вчорашніх прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів
· Розраховуйте час – це ваш обов’язок, якщо ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
· Зауваження вихователя, вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сварити дитину при сторонніх. Говоріть з дитиною спокійно.
· У сім’ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї.
· Пам’ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них.
· Завжди будьте уважні до стану здоров’я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об’єктивні показники стомлення, перевантаження.
· Прийміть свою дитину такою, як вона є. Не намагайтесь підстроїти під себе. Пам’ятайте: Батьки – це луки, а їх діти це стріли. Як батьки спрямовують, так діти і досягнуть мети.
Догори